Питання/відповідь

Координати пунктів Державної геодезичної мережі в системі координат 1942 року, або похідної від неї системи координат СК-63 не забезпечують потреби суспільства в якісній координатній основі, не відповідають рівню розвитку сучасних геодезичних вимірювань, зокрема не забезпечують на необхідному рівні точності однозначного переходу до геоцентричної системи координат, в якій функціонують глобальні супутникові навігаційні системи GPS і ГЛОНАСС. В цілому спотворення СК-42 або СК-63 в межах України досягають до 6 м. Похибки взаємного положення суміжних пунктів Державної геодезичної мережі (ДГМ) у СК-42 або СК-63 в середньому складають 0,196 м, а на відстанях 50-100 км можуть досягати до 2 м і більше, що не дозволяє в багатьох випадках з необхідною точністю виконувати геодезичну прив’язку до пунктів ДГМ чи інших спеціальних мереж, які будуються з використанням супутникових приймачів GPS і ГЛОНАСС.

Деформація ДГМ у СК-42, або в СК-63 в межах зон використання місцевих систем також не забезпечує, з необхідною точністю, визначення параметрів переходу до місцевих систем координат. Багато топографо-геодезичних та землевпорядних організацій, які використовують високоточні засоби вимірювань GPS і ГЛОНАСС, різноманітні електронні тахеометри, при прив’язці до пунктів ДГМ вимушені спотворювати високоякісні польові вимірювання. Натомість сучасна ДГМ, яка є носієм системи координат УСК-2000, побудована на основі супутникових спостережень. У результаті строгого вирівнювання геодезичної мережі виконано суцільне оцінювання точності та визначені середні квадратичні похибки для кожного пункту ДГМ.

Середня квадратична похибка визначення координат пунктів в УСК-2000 для першого классу мережі становить 0,003 м, другого – 0,020, третього – 0,032 і четвертого – 0,032м. Отже сучасна Державна геодезична мережа України, яка реалізує УСК-2000, повністю забезпечує ефективне застосування сучасних геодезичних приладів – GPS-приймачів, особливо технології RTK (режим реального часу) та VRS (віртуальна референцна станція), електронних тахеометрів, на придбання яких вже затрачено значні кошти. Треба зазначити, що проблема переходу на нові системи координат не є тільки українською проблемою. Аналогічні задачі вирішували інші передові країни,

НДІГК, як відповідальний розробник Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000, встановив її зв’язки з міжнародними системами координат та регулярно виконує оброблення супутникових спостережень на станціях Української постійно діючої мережі спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (УПМ ГНСС) з метою моніторингу зв’язків УСК-2000 з сучасними реалізаціями міжнародних систем координат ITRF та ETRF, включаючи і точний зв'язок ETRS89/ETRF2000 та УСК-2000. Окрім того, інститут створив різноманітні зв’язки між різними системами координат, включаючи і точний зв'язок, вказаний у Вашому питанні. Так для Центру Державного земельного кадастру було розроблено понад 40 різноманітних ланцюгів перетворення та трансформування координат.

Основним принципом при створенні будь-яких розробок, виконаних і інституті, є застосування виключно строгих математичних комп’ютерних методів. Але розмістити ці параметри у відкритій публікації інститут не може, так як у відповідності до діючого Переліку відомостей, які містять службову інформацію в системі Держземагентства України, ці параметри є інформацією з обмеженим доступом (ДСК). Ці параметри можуть бути доступними будь – якій українській організації у встановленому законодавством порядку – зверненням до Держземагентства України. Встановлення зв'язку ETRS89 / ETRF2000 та УСК-2000 є відомою процедурою та здійснюється обов’язково на основі та з використанням встановлених НДІГК параметрів УСК-2000. Тому, окремих, незалежних, а разом з тим точних “параметрів” існувати не може.

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії послідовно останні 10 років виступає за скасування обмежень на топографо-геодезичну та картографічну інформацію, зокрема і на координати пунктів Державної геодезичної мережі, яка реалізує Державну геодезичну референтну систему координат УСК-2000. Про це свідчить зняття грифу “таємно“ із геодезичної інформації у 2010 році. Рішення про надання грифу обмеження доступу “для службового користування” у сфері топографо-геодезичного та навігаційного забезпечення військ геодезичній інформації у системі УСК-2000 було прийнято Генеральним штабом Збройних сил України. Відповідно Держземагентство України продублювало ці положення у Переліку відомостей , які містять службову інформацію в системі Держземагентства України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності. У відповідності до п. 3 Переліку відомостей, які містять службову інформацію в системі Держземагентства України, затвердженого наказом Держземагентства України № 525 від 25.10.2012 р., “координати пунктів Державної геодезичної мережі та геодезичних мереж згущення, нівелірних та гравіметричних пунктів на територію України точність яких 10 м і точніше в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000 та системі координат СК-42, які містяться в каталогах координат” є службовою інформацією,якій надається гриф обмеження доступу “для службового користування”. Прямокутні координати тих самих пунктів в місцевих системах координат є відкритою інформацією.

Окрім того, у відповідності до п. 8 того ж Переліку, “відомості за сукупністю всіх показників про точні значення елементів орієнтування в Державній геодезичній референцній системі координат УСК – 2000” також є інформацією з обмеженим доступом. Зокрема це стосується, наприклад, параметрів переходу від просторових прямокутних координат X, Y, Z у системах координат ITRS, WGS-84, ETRS89 до просторових прямокутних координат X, Y, Z у системі УСК-2000 – елементів орієнтування в Державній геодезичній референцній системі координат УСК – 2000. Тому НДІГК змушений вказувати наближені значення елементів орієнтування в Державній геодезичній референцній системі координат УСК – 2000. У відповідності до Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998р. №1893 (зі змінами) будь яке підприємство, установа, організація незалежно від форм власності, може отримати цю інформацію в установленому порядку.

Пункти Державної геодезичної мережі, які відображені на геопорталі, побудовані згідно вимог ”Основних положень створення Державної геодезичної мережі України”, 1998р., ”Основных положений о построении государственной геодезической сети СССР”, 1961р., ”Основных положений о построении государственной геодезической сети СССР”, 1954р., та ”Основных положений о построении государственной геодезической сети СССР”, 1939р. Зовнішній знак геодезичного пункту, до якого відносять прості та подвійні піраміди, піраміди-штативи, прості та складні сигнали і т.д., ніколи не був носієм координат геодезичного пункту. Зовнішній знак на геодезичному пункті встановлювався з метою забезпечення видимості земля-земля під час побудови ДГМ традиційними методами. Внаслідок господарської діяльності та часто шкідницької діяльності на багатьох пунктах ДГМ, зовнішні знаки втрачені. Із появою супутникових технологій зникла необхідність обов’язково забезпечувати видимість земля-земля між усіма суміжними пунктами. Але втрата зовнішнього знака не означає, що втрачений центр пункту, який, власне, і є носієм координат та висот геодезичного пункту. В залежності від конструкції центр пункту може складатися з кількох пілонів і закладається в ґрунт на глибину до 3 м. Так, наприклад, верхній пілон геодезичного пункту, закріплений типом центру типу 1ОП, буде розташований на 0.5 м нижче рівня землі.

Таким чином сам геодезичний пункт є такою інженерною спорудою, яка має кілька центрів і є досить “живучим”. Пункт вважається втраченим, якщо є наявні ознаки знищення його центра (на місці пункту побудовано капітальну споруду, знищено курган, викопано котлован, зруйновано будівлю і т.п.), або коли вжиті заходи до розшуку центра, включаючи інструментально-геодезичні методи, не дали позитивних результатів, про що складається відповідний акт втрати пункту у двох примірниках, один з яких передається до Укркартгеофонду. Із практичного досвіду зафіксовано, що біля 95% центрів геодезичних пунктів можна знайти на місцевості із використанням інструментально-геодезичних методів пошуку.

НДІГК звертається до всіх небайдужих геодезистів інформувати про стан збереження геодезичних пунктів ДГМ. Підтверджена та достовірна інформація про стан збереження геодезичних пунктів буде оперативно вноситися на Геопорталі “Державна геодезична мережа”.